Лиш добро одне безсмертне, бо зло довго не живе. До нас завітала Ганна Волошенюк.

У нас в гостях  українська журналістка і письменниця, знавець та шанувальник українських народних традицій Ганна Леонтіївна Волошенюк.

 Пісня «Селянка я»

 Не знайти таких гарячих натхненних слів, які б охарактеризували п’яту  книгу Ганни Леонтіївни  Волошенюк. Неспроста книга має назву «Червоне то любов, а чорне те журба». Все наше життя проходить в двоколірному світі – червоному і чорному.

 Звучить пісня «Два кольори»

 В передмові до книги написано:

«Життя йшло. І на кожному його повороті зустрічались незвичайні люди дехто й донині є другом автору цієї книги. Вони світять своєю добротою і мудрістю. І від них набираєшся сили і енергії. Кожна особистість – неповторна. Одних сформували батьки, діди й прадіди, інші – скроїли себе самі, але за Господніми Заповідями. Ця книга про Людей, які знайшли себе і стали помітними і потрібними в своїй справі. Давайте разом визнаємо, що це щастя жити для когось, щоб хтось мав насолоду бодай усміхнутися від того, що ти є…»

Кожна історія, яку розповідає автор, бере за душу і перед очима проходять наші земляки з їхніми переживаннями і проблемами і ти забуваєш, що це книга, бо бачиш все наяву. Кожна історія – це той дорогоцінний камінчик, якого відшліфував ювелір-автор і заставив сіяти чарівним блиском.
 

 Книга про яку ми ведемо мову дуже сучасна, всі проблеми, підняті в книзі – проблеми сьогодення.

«Завше в часи горя, смутків, непевності Бог посилає на землю Апостолів, Пророків, які своїм життям і словами пробуджують в народу всі світлі сили. Дають наснагу пережити лихоліття. Підвестись з колін, піднятись над сірою буденністю до вершин Людяності і благодатної любові.

Дай, Боже, тим Пророкам здоров’я нести свій нелегкий  і дуже потрібний людям Хрест!»

 Мій рід із прадіда й діда,

із наших родючих земель,

Із дівчини-мальви, із хліба

й біленьких, вишневих осель.

З квітучого, щедрого саду,

із каплі роси на зорі,

Із літнього зорепаду,

з зернини в родючій землі.

Із поту рясного на полі,

із сонячного тепла,

Селянської праці і долі,

що маківкою розцвіла.

  Рушник розстелим, як дві долі,

як лебедині два крила.                                           

На нім наш хліб, що виріс в полі,

на нім Земля, твоя й моя...

 З рук автора бібліотека отримала дві книги про кобзаря Володимира Перепелюка.